Знищення А-50: значення, обставини, засоби

Ця стаття - текст з мого відео на YouTube "Літак А-50 – кінець «кар’єри»?", яке я розмістив у розділ "Сторінки війни". В цьому відео я намагаюся підбити підсумки збиття російського літака А-50, і розбираюся, наскільки важливою є ця втрата для агресора, обговорюю ключові моменти і деякі версії.

Літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління А-50У – це очі російської авіації і ППО. Це літаючий радар, здатний зазирати на нашу територію на глибину до 300 км і моніторити на ній в режимі реального часу не лише польоти літаків, а й пересування бронетехніки, розміщення артилерії чи комплексів ППО. А також на 150 км виявляти пуски крилатих ракет Storm Shadow чи SKALP – нашої найдалекобійнішої поки зброї. Тобто за допомогою цих літаків ворог мав суттєву перевагу перед ЗСУ: він міг відслідковувати всі наші пересування, а ми його – ні.

А-50-ті не тільки відслідковували, а й виконували роль пунктів управління: попереджали свої літаки про появу наших чи пуски зенітних ракет, наводили свої винищувачі, координували роботу ППО. І робили це досить ефективно – «згори» вони бачать наші літаки і гелікоптери навіть на малих висотах, що вкрай важко робити наземним радарам. Через це ми несли важкі втрати в авіації.

Щоб забезпечити всі ці досить широкі можливості, А-50 має на борту чималенький екіпаж – аж до 16 висококваліфікованих фахівців. П’ятеро з них – це льотний екіпаж, такий самий як і на Ил-76. штурман, бортінженер, бортрадист. І ще тактичний екіпаж – 10-11 чоловік операторів, штурманів наведення і інженерів.

А-50 створений на базі відомого транспортника Іл-76. Їх почали випускати з 1989 р. на авіазаводі в Ташкенті, і вже тоді, на початок 1990-х гг., ціна сягала 250—270 млн доларів, що було в 6-7 разів дорожче виробництва базової транспортної моделі Ил-76. Комплекс радіоелектронного обладнання, встановлений на А-50, називався «Шмель», і важив понад 20 тонн.

На початку нового століття «Шмель» з його аналоговим обладнанням геть застарів, і наприкінці 2010-х років почалася модернізація літака до стандарту А-50У. Вона включала повну заміну старого радянського обладнання на нове цифрове на західній елементній базі (тобто Intel inside). Всі дисплеї на електронно-променевих трубках замінено на сучасні рідкокристалічні, що добре видно на фото: індикатори кругового обліку – це на А-50, сучасні дисплеї – модернізований А-50У.

Новий радіотехнічний комплекс краще виявляє малопомітні повітряні цілі (в тому числі на малій висоті), і надійніше працює при застосуванні радіоелектронних перешкод. Але широке застосування західної електроніки: мікропроцесорів, мікрочіпів, вентильних програмованих матриць робить його виробництво і ремонт критично залежним від їх поставок.

Перший осучаснений літак А-50У ПКС росії отримали у 2011 р., другий – у 2013. Надалі модернізація проходила з темпом один літак за 2-3 роки. Останній, восьмий, передали 22 вересня 2023 року.

Скільки в росії таких літаків? Станом на листопад 2023 року було 9 (8 модернізованих А-50У, і один А-50 зі старим радянським аналоговим обладнанням).

А тепер про втрати. Один літак був пошкоджений білоруськими партизанами у лютому 2023 р., і пішов у довготривалий ремонті.

А в цьому році вже почався літакопад: перший А-50 ПСУ збили 14 січня над Азовським морем.

В комплекті до нього пішов і літаючий КП Ил-22, який хоч і сів в Анапі, але навряд чи ремонтопридатний, і скоріш за все буде списаний після демонтажу обладнання. Другий – 23 лютого.

У сухому залишку – 7 літаків, з них один у ремонті. Їх основна база – аеродром Іваново-Північний у Московській області, але проти України вони частіше діють з Ахтубінська на Поволжжі.

А-50У з бортовим номером «42 червоний», який ви бачите на фото, 23 лютого о 15:50 злетів зі згаданого аеродрому Ахтубінська для патрулюваня південної ділянки фронту, aле вже не біля українського узбережжя Азовського моря, а з іншої сторони, біля Краснодарського краю, від містечка Приморсько-Ахтарськ до Зєрнограду. Його політ прикривав винищувач супроводу Су-35.

«Ничего не предвещало беди», як кажуть у романах. Рутинний виліт, маршрут патрулювання відсунуто принаймні на 100 км від попереднього на південний схід, у російський тил. Літак відносно новий, переданий ПКС рф після модернізації в березні 2019 р.

Раптом на 4-й годині польоту на борт приходить попередження, що по ньому здійснено пуск зенітної ракети. Екіпаж негайно починає відстрілювати теплові пастки, які добре видно на відео, і включає апаратуру РЕБ. Але це не допомогло. Пілот винищувача супроводу в радіоефірі повідомляє, що спостерігає роботу ППО, спалах та вибухи. Одночасно станції радіотехнічної розвідки ГУР фіксують о 18:45 різке припинення роботи у цьому районі радіолокаційного комплексу "Шмєль", яким обладнаний А-50У. Картину катастрофи завершує величезна пожежа біля хутора з чудернацькою назвою Трудовая Армения.

Зранку на місці падіння літака знаходять рештки поки лише 10 членів екіпажу. Росіяни, як завжди, починають клясти про власну недолугу ППО… Але крапку над «і» ставить заява Командувача ПС генерала Олещука про успішну спільну операцію Повітряних сил і ГУР. Помалу російські медіа і військові блогери підтверджують факт втрати. Цікаво, що цей А-50 став 666-м російським літальним апаратом, збитим з початку повномасштабного вторгнення.

Природньо, постає питання – чим на такій відстані наші воїни змогли уразити ворожий літак?

Першим згадується «блукаючий зенітний комплекс Patriot», який напевне був причетний до знищення першого А-50 в січні. Але ж тепер відстань мало не вдвічі більша? Хоча, як місце власне ураження згадувалося приморське місто Єйськ. Тут, мабуть, міг дістати і Patriot, якщо працював в режимі «home-on-jam» (самонаведення на джерело радіоперешкод). А випромінює «літаючий радар» досить інтенсивно і без постановки радіоперешкод, та й бортова система РЕБ теж могла працювати. Так що поки я б не відкидав остаточно участі американського комплексу.

Є ще один варіант, який вважається найбільш вірогідним. Від СРСР Україні дістався далекобійний ЗРК С-200. Саме ним в 2001 році випадково збили над Чорним морем російський Ту-154, причому на відстані понад 250 км!

Остання модель ракети цього комплексу, В-880М, мала технічну дальність керованого польоту біля 300 км, (в документі виділено червоним кільцем), і на випробуваннях були зафіксовані польоти навіть на 350 км. Щоправда, він геть застарілий, стаціонарний і вкрай громіздкий: евакуювати його із зони пуску біля лінії фронту було б дуже важко: пускові кріпляться до бетонної основи, радар наведення – висотою в триповерховий будинок…

Комплекс був знятий з озброєння ПС ЗСУ в 2013 році, коли міністром оборони був росіянин Павло Лєбедєв. Але у 2018 році С-200 планували повернути на озброєння.

Схоже, що ПС зустріли війну принаймні з одним дивізіоном С-200, бо його ракети неодноразово застосовувалися в минулому році для ударів по російських об’єктах. Щоправда, у варіанті «земля-земля»…

Але зробити нову направляючу на шасі сідельного тягача не так вже й важко. Тим паче, що транспортно-заряджаючі машини комплексу С-200 були саме на КрАЗах.

Набагато складніше забезпечити управління ракетою, бо вона мала оригінальне напівактивне наведення від радару з безперервним випромінюванням, і мала «бачити» ціль ще до пуску. Сподіваюсь, що ці складні технічні проблеми нашим інженерам вдалося вирішити. Тим паче, що у разі стрільби по «літаючому радару» ракета може наводитись і самостійно, на джерело випромінювання!

Таких ракет від С-200 ще досить і у Польщі, і в Болгарії. І по програмі FrankenSAM роботи ведуться по кількох ЗРК. Тобто, наступним А-50 – «приготуватися»!

До речі, версію з С-200 підтримують і росіяни. На своїх пабліках вони пишуть, що російська ППО побачила пуск української ракети, попередила обидва екіпажі, А-50 і Су-35, і з позицій біля Таганрогу випустила дві зенітні ракети. Одна російська ракета збила українську, а ось у другої стався збій системи розпізнавання «свій-чужий», і вона … полетіла у власний літак замість української! Цікавий варіант, така собі «зенітно-ракетна взаємодопомога»…Це з телеграм-каналу «Досье шпіона», вірити чи не вірити – вибір Ваш особистий.

Варіант з поки міфічними F-16 розглядати не будемо як геть несерйозний.

На завершення оцінимо значення втрати літаків А-50 для росії.

Зрозуміло, що це важкий удар по Повітряно-космічних силах країни-агресора з кількох сторін.

Перш за все, постає питання доцільності подальшого використання цих літаків. А це - втрата можливості ведення повітряної розвідки нашої території. Бо зараз просто невідомо, яка відстань буде безпечною для польотів А-50-х. Якщо понад 250 км – то взагалі втрачається сенс, бо це мінус 90% попередніх можливостей огляду. Тобто бачитимуть вони не далі, ніж маленькі дрони-«Орлани». І при цьому спалюватимуть десятки тон пального, потребуватимуть аеродромів та сотень фахівців для їх експлуатації і обслуговування!

А якщо літатимуть ближче – то нові втрати гарантовані...

Чи можна відновити ці втрати? Взяти резервні борти з бази збереження можна, хоча вигляд у них геть пошарпаний. Але в нинішніх санкційних умовах буде практично неможливо відновити радіоелектронне обладнання власне через критичну залежність від американських комплектуючих. Два літаки вже якийсь час перебувають на заводі в Таганрозі, але їх введення у стрій - то світле і далеке майбутнє. А новий варіант літака ДРЛОіУ, який назвали А-100 «Прем’єр», поки що не вийшов з етапу випробувань.

З іншої, фінансової сторони, А-50У – це найдорожчий літак ПКС росії. Вартість його навіть не модернізованого варіанту, базового А-50, складає 330 млн доларів. А ціна вдосконаленого А-50У може сягати і 400 мільйонів. Для порівняння: ціна найсучасніших російських винищувачів Су-35 - приблизно 60 млн., надзвукового стратегічного бомбардувальника Ту-160 – 200 млн. доларів, найбільшого транспортного Ан-124 – 150-160 млн.

Відчутною для росіян буде і втрата висококваліфікованих фахівців, що були на борту - так званих ОБУіНів (офіцерів бойового управління і наведення). Хоч їх готували аж два училища, Єйське і Челябінське, черг бажаючих зайняти ці посади тепер точно не буде.

Та й репутаційна втрата серйозна – знову «відмінусовали» «аналоговнєта», який мав бути крутим і недосяжним для супротивника!

Окрім цього, літаки А-50 займалися ще й цілевказуванням для ракет великої дальності. Вони напевне відслідковували удари всіма типами ракет по наших містах, та донаводили далекобійні авіаційні ракети Р-33С (дальність 160 км) і Р-37 (до 300 км) на наші літаки. За заявами ряду американських ЗМІ, мали місце випадки влучань по літакам ПСУ на велику дальність із застосуванням зовнішнього цілевказування з А-50. Зараз ми очікуємо на американські винищувачі F-16. А росіяни вже планували використовувати свої А-50У для донаведення на них зенітних ракет комплексу С-400. Тепер, схоже, з усіма цими райдужними мріями доведеться розпрощатися…

Це, так би мовити, глобальні наслідки. А є ще й локальні – росіяни після втрати другого А-50 зменшили кількість польотів своїх Су-34 для скидання крилатих бомб на східному напрямку. І відтепер мають замислитися, чим загрожує їх продовження. Але поки не замислилися – сьогодні ПСУ вже приземлили аж двох.

Якщо ця розповідь сподобалась вам, підписуйтеся на мій канал на YouTube, де вже є багато цікавого, та щоб не пропустити наступні!